Етимологія та історія української мови Below are the 30 most recent journal entries recorded in the "Етимологія та історія української мови" journal:

[<< Previous 30 entries]

28 серпня, 2014
02:51
[azzurro]
[User Picture]

[Посилання]

Кандроп, тентул, пас
Цікавлять назви дитячих ігор:

1. Кандроп. Початкова версія етимології: нагадує спотворене пітекантроп.

2. Тентул. Жителі Дніпродзержинська: наголос - грати в тЕнтула? Чим тентул відрізняється від берика ("квача")?

3. Пас, грати в пАса? Можливо, від спортивного виразу передати пас (комусь).

Tags: ,

(8 відповідей | Відповісти)

19 серпня, 2014
04:10
[irengloria]
[User Picture]

[Посилання]

Злободенне мовознавство
Чудовий поетичний виклад правила відмінювання іменника "Хуйло" :-)

Tags: ,

(7 відповідей | Відповісти)

17 серпня, 2014
00:52
[yanek]
[User Picture]

[Посилання]

Комора і камера
Originally posted by yanek at Комора і камера
Цікаво, що комора і камера мають спільне коріння.

комо́ра

"кладовая", также камо́ра, укр. комо́ра, русск.-цслав. комора, сербохорв. ко̀мора "палата, камера, кладовая, чулан", словен. kоmо̑rа, чеш. komora "палата; кладовая", слвц., польск. kоmоrа, диал. kómora, в.-луж., н.-луж. kоmоrа. Стар. заимств. из греч. καμάρα "свод" (судя по ударению), а не из лат. саmеrа или саmаrа; см. Фасмер (RS 5, 144; ИОРЯС 12, 2, 244; Гр.-сл. эт. 93), Преобр. (I, 289) против Бернекера (1, 555 и сл.), Романского (JIRSpr. 15, 108 и сл.; RЕS 2, 52). Ср. также франц. chambre. Тюрк. посредничество невозможно, вопреки Ханушу (РF 1, 464). Заимствование др.-русск. комара "свод" произошло позже, чем комо́ра.

http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Vasmer-term-5706.htm

Лат. саmеrа  походить від грецького καμάρα.

Хоча араби натякають, що
саmеrа  походить від арабського слова “qamara” ("qamara" в перекладі з арабської означає "темна або окрема кімната").

Tags:

(Відповісти)

22 липня, 2014
10:48
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Шуміла троща
 
У літературній українській мові немає одного слова на позначення корабельної аварії, корабельної катастрофи, розбиття корабля (рос. кораблекрушение, англ. wreck, shipwrecking, фр. naufrage). Проте впливові мови змушують раз у раз ентузіастів пропонувати публіці власні варіанти. Одну з таких спроб викувати український відповідник можна бачити в експериментальному словнику Кримського (1924-), де упорядники, схоже, просто вигадали та скалькували навмання кілька слів для перекладу: рос. Кораблекрушение — троща, потрощення, розбиття, аварія корабля, кораблегибель, кораблегин.

Чому виникає підозра про вигадування навмання? Бо запропоновані переклади не трапляються в літературі, яку могли мати упорядники, а також добре видно прозору логіку наївних пуристів крушити-трощити-троща, гинути-кораблегибель-(*кораблезагин)-кораблегин. При цьому наявність власне української народної трощі «очерет, тростина» кувальники зовсім не брали до уваги, при швидкому вигадуванні завжди не до того.
 

Tags:

(Відповісти)

12 липня, 2014
14:07
[beilendekunst]
[User Picture]

[Посилання]

Кінцевини
Куди поділися українські руци і нози, чому маємо замість них руки і ноги? Коли і нащо втратили правильні кінцівки?

Tags:

(10 відповідей | Відповісти)

7 липня, 2014
23:38
[yanek]
[User Picture]

[Посилання]

Хуйло
Добро дня!

Цікавить значення і етимологія цього популярного і вже політичного слова.

Чи правильно я розумію, що воно може означати лише особу? На відміну від його кореня.

Чи можливо таке, що раніше воно звучало (і звучить у деяких слов*янських мовах) як "хуйдло"?

Знайшов таку інформацію:

"Тим часом, мовознавці припускають, що таке слово вживали ще до нашої ери. Таку гіпотезу підтримує 55-річний етимолог Інституту української мови НАН України Ігор Бурковський.

"Цілком можливо, що цьому слову кілька тисяч років. Воно наявне в усіх мовах слов'янських народів Росії, Польщі, Чехії, Словакії, Хорватії. Слово означає чоловічий статевий орган. За версією сучасних етимологічних словників, "хуйло" очевидно утворене від слово "хвоя", типу голка хвойного дерева. Тому саме через це слово "хуйло" набуло негативного значення. Так називають дурних людей, які викликають недобрі емоції. Не виключено, що за декілька років нецензурні слова почнуть вписувати до словника української мови", - пояснив кандидат філологічних наук Бурковський."

З цього випливає, що "хвойда" і "хуйло" - спільнокореневі?

Tags: ,

(7 відповідей | Відповісти)

24 червня, 2014
15:49
[lindagraciela]
[User Picture]

[Посилання]

Кобилянський "Гуцульский говір"
Будь ласка - чи має хтось Кобилянського «Гуцульський говір і його відношення до говору Покуття» (1928) у електроному вигляді? дуже треба! дякую заздалегідь!

(Відповісти)

13:49
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Датчанин
«Датчанин добре жеребцює». Іван Котляревський
«Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину». Тарас Шевченко


У назвах осіб за місцем проживання або національністю давній суфікс -анин/-чанин в останні десятиліття суттєво втратив свою продуктивність, у сучасній українській мові існує тенденція віддавати перевагу активнішому форманту -ець. У багатьох випадках з варіантами (луганець-луганчанин, дніпропетровець-дніпропетровчанин) завдяки шкільному пуризмові частіше можна почути полтавець, житомирець, ніж полтавчанин, житомирянин. Виняток, де суфікс -анин/-чанин тримається впевнено, становлять назви, утворені від основ, що закінчуються на -ць, -цьк/-ськ (вінничанин, лучанин, мінчанин) та нечисленні традиційні, які історично не мають варіантів з -ець (киянин, сумчанин, роменчанин). Cуфікс -чанин є похідним від -анин, виник завдяки морфологічному перерозкладу основи.

Особливе місце посідає назва датчанинCollapse )

У новій українській мові староукраїнська книжна традиція називати жителів Данії датчанами була продовжена в найпершій же публікації «Енеїди» Івана Котляревського. Хоча в cтихійних і планованих мовних змінах у наступні три століття змінився його історичний напарник, англичанин, цей особливий етнонім, завдяки перебуванню на периферії мови, залишається незмінним і при досить потужних сучасних ідеологічних спробах його уніфікувати з іншими назвами з суфіксом -ець. І коли хтось з наших сучасників уживає назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступає по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті.


ПриміткиCollapse )
 

Tags: ,

(Відповісти)

27 травня, 2014
20:06
[nik_adams]
[User Picture]

[Посилання]

Масляне масло
Розумію, що зовсім не в тему спільноти, але наболіле. Допоможімо нашим ЗМІ та представникам влади знайти адекватний відповідник фразі "забезпечити безпеку". Вже всі вуха пов'яли.


Posted via m.livejournal.com.

Tags:

(93 відповіді | Відповісти)

20 квітня, 2014
17:01
[androsland]
[User Picture]

[Посилання]

Заспів "ой"
Підкажіть, будь ласка, чи виділяється в народних піснях заспів "ой" комою? Для прикладу, "Ой, лопнув обруч" чи "Ой лопнув обруч"?

Tags:

(3 відповіді | Відповісти)

14 квітня, 2014
00:35
[yanek]
[User Picture]

[Посилання]

Поребрик vs Бордюр
[13 Apr 2014|11:45pm]
Доброго дня!

Чи не підкажете як у вашому регіоні називають те, що ми в Січеславі називаємо - бордюр?
Бо я зустрічав, наприклад, на львівських торгових сайтах назву "поребрик".

Я так розумію - це просто назва товару, а не народна назва.

Tags: ,

(21 відповідь | Відповісти)

11 квітня, 2014
18:06
[vpasty_vgoru]
[User Picture]

[Посилання]

Мовознавці, допоможіть перекласти
Originally posted by vpasty_vgoru at Мовознавці, допоможіть перекласти

                                           Цитата з книги А. Лизлова "Скіфська історія" 1692 р.
                                           Описується татарська навала 1237-1241 рр. на Київ.


"''Окаянный же Батый паки собрав многое воинство прииде к Киеву'' (...)
И тако погании всеа России стольной град Киев взяша 9, церкви Божии разориша, а град и селение огнем попалиша, людей единых изсекоша, а иных плениша, и все государство Киевское в ничто обратиша'." (с) Лызлов

Я так переклала:
«Окаянний Батий, зібравши велике військо, прийшов до Києва (…)
І так погани всієї Русі стольний град Київ взяли, церкви Божі розорили, а град і поселення вогнем спалили, людей одних посікли, а інших – полонили, і всю державу Київську в ніщо перетворили» (с) Лизлов

Мені важливий не дослівний переклад, а суть написаного, бо опонент оте "людей единых изсекоша" використовує для доказу тези про «общерусскую/общеруськую народность".
Хочу з'ясувати чи я правильно переклала цитату Лизлова по суті.

п.с. Якщо звертаюся не за адресою, прошу підказати куди мені піти :)
Може є якісь профільні спільноти?  Наперед всім дякую.

(13 відповідей | Відповісти)

19 березня, 2014
01:19
[app_s]
[User Picture]

[Посилання]

Позаяк
Як вийшло, що позаяк, замість бути синонімом до поза тим чи не зважаючи на вийшло синонімом до тому що, так як?

Зважаючи на заперечувально-оминаючу сутність поза, наче б мали бути перші варіанти.

Tags: ,

(Відповісти)

8 березня, 2014
20:50
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Армія та військо
 
У середині 90-х я працював з одним літературним редактором, якого досі вважаю носієм взірцевої української. Як і будь-який редактор, він мав набір улюблених правок-пунктиків, обґрунтованість яких мені видавалася слабкою чи незрозумілою. Однією з таких правок було семантичне розведення іменників армія та військо. Якщо в тексті йшлося про українські збройні сили, то він завжди виправляв їх на військо, якщо про російських аґресорів, то всі інші назви негайно виправлялися на армія.

Тоді я посміювався над таким виправленням, але як же був здивований, коли нещодавно почав помічати за собою, що скоріше назву армією російську армію, а військом українське військо.

Чи трапляються десь подібні поради стосовно вибору назв збройних сил?
 

Tags: ,

(12 відповідей | Відповісти)

28 лютого, 2014
13:53
[almukantar]
[User Picture]

[Посилання]

Баняк
Можливо хтось знає походження слова баняк? В етимологічному словнику Мельничуку його немає.

Tags:

(11 відповідей | Відповісти)

27 лютого, 2014
12:23
[Alex Tsikavyi]
[User Picture]

[Посилання]

Щастя
Якось не задумувався, що це настільки сталий вираз.

(2 відповіді | Відповісти)

10 лютого, 2014
13:24
[Володимир Канєв]
[User Picture]

[Посилання]

Відмінювання займенників
Завжди цікавило питання співіснування паралельних відмінкових форм займенників.
Чому така варіативність? Як так склалося? Чи є якісь поради щодо вживання тої (може - тієї) чи тої форми?
А в місцевому відмінкові однини які закінчення обирати? Десь читав, що нібито відмінювання за зразком давального було привнесено із західноукраїнського варіанту літературної мови, а східні українці так ніколи не говорили й не писали. Чи розумно в цьому випадку відмінювати за так званим "давнім" зразком, уникаючи омонімічності? Як бути з формами чиєму - чийому, своєму - свойому - свому в Д.в. однини?
Будьте ласка, допоможіть розкласти все по полицях. 

Tags: ,

(1 відповідь | Відповісти)

8 лютого, 2014
18:54
[Alex Tsikavyi]
[User Picture]

[Посилання]

Руна гаєм гула
Цікаво, яка етимологія у слова руна, яке в даному випадку означає "луна" у вірші Шевченка.
Я так розумію, воно утворилося від "луни"?

І звідки таки пішов "гай"? Про те, що він є у всіх слов*ян зрозуміло, але від якого слова він утворився?
Однокорінне "гаяти час" пішло від "гаю"?

Tags:

(3 відповіді | Відповісти)

04:15
[Володимир Канєв]
[User Picture]

[Посилання]

Історичне пом'якшення суфіксів
Переглядаючи дописи щодо походження мистецтва, звернув увагу на його написання в "Основі": мистецьтво, мітецьтво. Невже пом'якшеними суфіксами такого типу могли бути не тільки -ськ-, -цьк-, -зьк-?
Для мене ще цікавішим є те, що Тургенєв у тому своєму глузуванні, намагаючись висміяти фонетичний принцип ортографії, пише выскусьтво. Тобто в нього, як мені здається, саме ця вимова асоціювалася з українською.
Тому, такі запитання:
Чи можна говорити про одночасове пом'якшення суфіксів -ськ- і -ств- та дуже пізнє ствердіння останнього?
Якщо так, то як це явище накладається на діалектну мапу України і коли одну з двох норм остаточно було обрано для загальнонароднього вжитку?

Tags:

(5 відповідей | Відповісти)

6 лютого, 2014
23:39
[magadansky]
[User Picture]

[Посилання]

Чому полк, а не повк?
Натовп, вовк, вовна, повний, довгий, мовчати - у всіх цих словах етимологічне -л- після -ъ- перед приголосним звуком перейшло у -в-. Чому в слові полк (пълкъ) такого переходу не сталося?

Tags:

(4 відповіді | Відповісти)

3 лютого, 2014
13:32
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Триста як скло
 
Дуже часто хороші запитання проходять повз нашу спільноту. Таке запитання, де потрібна «допомога залу», прийшло на пошту. Пропоную його на відкрите обговорення.

Отже, мова буде про Шевченків За байраком байрак
є там одне темне для мене місце, де я спотикаюся, немов об камінь на шляху:
        Нас тут триста як скло!
        Товариства лягло!
        І земля не приймає.
"як скло" - я не відчуваю цієї метафори, нема ради ! тобто, звичайно, можу собі щось таке приблизно уявити (як це роблять, скажімо, Грабович або Забужко), але то була би чиста "міфотворчість" незгірша від поетової, а не адекватний переклад !
Мені здається натомість вартою уваги версія Шевельова, де він висловлює думку, що то якийсь відозмінений архаїзм із затертим значенням, щось від "стікло" у значенні дієслова - тобто "зникло", щось такого....

Маю слабку надію, що хтось таки розтлумачить мені це місце.


Традиційне тлумачення «в лоб» відоме, порівняння зі склом трапляються в літературі часто: гладенький, як скло; чистий, як скло; тверезий, як скло; прозорий, як скло; розбилося, як скло; хрумтить, як скло тощо. Шевченків приклад наводиться в СУМ-11 на підтвердження тлумачення «Як скло — бездоганний у моральному відношенні». Так само традиційно це тлумачення розуміє Григорій Грабович. Але Оксана Забужко наводить заперечення, «що в самому вірші нема й натяку ані на яку таку „чистоту“: порівняння „як скло“ граматично радше стосується до дієслова — „лягло“ [...], воно насамперед крихке, битке, легко трощиться [...]». Юрій Шевельов теж заперечує «чистоту» шевченкового порівняння «як скло», але пропонує своє тлумачення: «скло» як розмовна форма староукраїнського стькло (від «зникати, сходити нанівець», пор. стікати «захиріти», Грінченко, Т. 4, С. 206).
 

Tags:

(15 відповідей | Відповісти)

28 січня, 2014
11:17
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Мольфар
 
У гуцульських, бойківських, покутських говорах є цікава місцева назва для ворожбита — мольфар «чарівник, чаклун, знахар; злий дух, чорт». З похідними: мольфи, мольфа «чаклування, чари», мольфарка «чаклунка, чарівниця», мальфівниця «відьма» (Желех.), мольфарити «чаклувати, ворожити».

Перша гадка очевидна — походження з лат. maleficus «злодій; чародій», можна порівняти з оковита, aqua vita. Але в нас не шукають легких шляхів. Процитований в ЕСУМ Б. В. Кобилянський, спробувавши вивести на власному ґрунті мълва — молварь — молфар, потім відмовився від цієї важкої ідеї, але чомусь на користь італ. malfare «чинити зло, злочин», не подумавши про латинську мову.

Проте місцеве поширення назви мольфар, відсутність надійних паралелей у сусідніх мовах, змушує пошукати ще варіантів. Пробували шукати аж у словенському фольклорі malavar «вуж; василиск» (М. Михайлов). Можна також підняти угорський напрям molnár, діал. mónár «мірошник». Адже мірошників, мельників здавна підозрювали у зв’язках з нечистою силою і надприродних можливостях.
 

Tags:

(22 відповіді | Відповісти)

21 січня, 2014
14:03
[irengloria]
[User Picture]

[Посилання]

Фартушкевич
Запитання виникло в цьому обговоренні. Чи трапляється фартушкевич десь іще, крім повісті Чайковського? Маю на увазі не лише літературу, а й розмовну мову. Це слівце - винахід Чайковського, чи воно справді побутувало в усному мовленні, але чомусь не удостоїлось уваги літераторів?

Tags: ,

(12 відповідей | Відповісти)

17 січня, 2014
11:21
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Мова Євромайдану
 
Коли багато людей з різних кінців країни збираються разом, виконуючи якусь спільну працю, тривалий час перебувають у постійному спілкуванні, неодмінно виникають особливі мовні засоби, завдяки яким згладжуються крайні відмінності. Я маю на увазі, що неодмінно з’являтимуться неологізми (тітушки), або назви посад та якихось організаційних моментів серед активістів, стають звичними спеціальні назви інструментів та виробів (каремат), поширюються раніше невідомі загалу діалектизми (як помаранчевий десять років тому), з’являються та набувають нових значень старі фразеологізми. Скажімо, на площі постійно лунає трикратне, а то й більше, гасло з відзивом «Слава Україні! — Героям слава!», що має корені у воєнних гаслах і відзивах 1940-х років, але звучать і новіші (як витворене радикалами 90-х «Слава нації! — Смерть ворогам!»).

Цікавить усе, що може стосуватися мовної атмосфери Євромайдану. Лексика, усталені вирази, гасла, спостереження над особливостями міждіалектного спілкування та под.
 

Tags:

(8 відповідей | Відповісти)

16 січня, 2014
21:27
[magadansky]
[User Picture]

[Посилання]

Фонетiчнi виключення.
Слова замiж и дiброва цiкавi переходом носового звуку, що позначався юсом великим ѫ в звук «i». У всіх інших випадках ѫ дав звук «у»: порiвняй мужнiй, дуб, та iн. Чому в цiх словах сталося iнакше?

Tags:

(9 відповідей | Відповісти)

13 січня, 2014
12:05
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Іносе
 
У літературних творах інколи можна натрапити на застарілий нині східноукраїнський прислівник іносе «хай так, гаразд, згоден, зрозуміло». Його вживали переважно з метою підкреслити простомовність персонажів:
    • Роман: Да іносе. (Василь Гоголь)
    • «Іноси! сількісь! як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. (Іван Котляревський)
    • «Іносе, дми собі!» — так Сонечко сказало. (Євген Гребінка)
    • — Іносе, — мовив далі Латка... (Юрій Липа)
    • — Іносе, — промовив Крига якось убік і ніби потемнів на тварі. (Спиридон Черкасенко)

Іносе, іноси, інось утворилося в результаті злиття прислівника іно «тільки, як тільки» та займенника се заст. «це». Основа іно теж вийшла з ужитку, залишивши сліди в стверджувальній частці айно «так» (у закарпатських говорах: а + іно + [се]), залишки в діалектних інот, ізинот тощо. Таким чином сліди простежуються в найвіддаленіших українських діалектах. Можливо, трапляються якісь іще способи утворення ствердження за допомогою іно «тільки»?
 

Tags: ,

(7 відповідей | Відповісти)

11 січня, 2014
16:18
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Адміністративне
 
Любі друзі! Як ви могли помітити, у нас останнім часом завелися тролі. Окрім нав’язливого чіпляння до учасників з беззмістовними заявами у гілках обговорень, виявляється, вони ще й розсилають у приватних повідомленнях якісь «влучні поради». Сподіваюся, що в нас тут збираються розумні користувачі, котрі посилатимуть таких добродіїв подалі.

Але я прошу про допомогу. Перетравити тролів можна тільки одним способом — дотримуванням мережевого етикету, тобто взаємною повагою, без переходу на особистості, без етнічних чи персональних випадів, без прихованих підозр, обговорюванням тем, а не персоналій. Залиште брудну роботу модератору. Це відкритий майданчик, і від усіх нас залежить, яким він буде надалі, чи місцем, де можна тільки перекидуватися взаємними образами, чи місцем розумної, спокійної, якщо не наукової, то навколонаукової публічності, якщо пощастить.
 

Tags:

(41 відповідь | Відповісти)

10 січня, 2014
19:07
[irengloria]
[User Picture]

[Посилання]

Іноді на цінниках трапляється маккава замість маккофі. Звісно, на перший погляд це виглядає як звичайна помилка, коли намагаються перекласти назву торгової марки. Але згодом подумалось: можливо, цей напій сприймається як окремий різновид, похідний від кави (як у випадку какао), звідси й намагання утворити назву, яка б відсилала до кави. Як вважаєте, чи є якісь підстави вважати цей клейстер окремим видом кавових напоїв, які асоціюються вже не з певним брендом, а з окремим типом кави? В такому разі маккава могла б сприйматись в тому ж дусі, як кава по-віденськи чи по-ірландськи (звісно, перепрошую кавових гурманів за таке варварське порівняння), тобто як кава, виготовлена за специфічним рецептом.

Я схиляюсь до думки, що вживання маккава є радше помилковим, але його поширеність дозволяє припустити, що, може, річ не тільки в суто лінгвістичній помилці, а й сприйнятті виробів цієї торгової марки як окремого виду кавових напоїв.

Tags: ,

(32 відповіді | Відповісти)

9 січня, 2014
11:07
[i_dominik]
[User Picture]

[Посилання]

Скасування родових закінчень при транслітерації прізвищ латинкою.
Хотів запитати, чи на вашу думку варто було б скасувати вживання родових закінчень при транслітерації прізвищ жіночого роду в закордонних паспортах. Випереджуючи закиди щодо мого сексизму, спішу повідомити, що справа зовсім в іншому. Попробую пояснити.

Коли подорожують, скажімо, пан Груневський (Hrunevski/-sky) і пані Груневська (Hrunevska) до будь-якої зі слов'янських країн, я не думаю, що в них виникнуть проблеми, бо в більшості з них родові закінчення існують. Але для всіх інших народів Hrunevski і Hrunevska є просто двома подібними прізвищами і нічим іншим. Знаю з першоджерел як люди мусіли довго і безрезультатно доводити що вони одружені, як батько і малолітня донька не могли потрапити до літака допоки не принесли свідоцтва про народження через те -і/-а. Маю знайомих, котрі просто змінювали прізвища аби уникнути тої проблеми. Вже в другій ґенерації серед українців та поляків на поселеннях нормою є вживати прізвища без родового відмінку: Taras Hrunevski and Oksana Hrunevski, Lisa Kudrov, приснопам'ятна Monika Lewinsky і тд

Отож, в теперішньому зґлобалізованому суспільстві чи не було б скасування родових закінчень при транслітерації в закордонних паспортах бажаним полегшенням?

Дякую.

Tags: ,

(22 відповіді | Відповісти)

8 січня, 2014
16:00
[maksymus]
[User Picture]

[Посилання]

Конкурс мов
 
Трохи розважу публіку однією навколомовною легендою. Читачі стрічки сусідньої спільноти ua_kobzar можуть пам’ятати, з якою ретельністю я збирав усілякі найменші висловлювання авторів XIX ст. оціночного характеру про окремішність української мови та літератури. Як разом з розумінням постаті Шевченка кілька десятиліть зростало усвідомлення можливості розвитку нової літератури, уявлення про перспективи літературної мови. Справжні цитати скупі на хвалу, часто це були аванси, інколи короткі побіжні фрази. Але кожне прихильне висловлювання, кожне схвальне зауваження і в ті часи повторювалися й поширювалися, і в наші дні їх пригадують із приємністю. Хоч що казали про українську мову Копітар, Яґіч, Міклошич, хоч які реверанси робили Добролюбов, Герцен, всього було мало. Кажуть, себе не похвалиш — ніхто не похвалить.

Якщо похвала, то є порівняння. Одне з перших дуже красивих порівнянь для наступного цитування зробив Ізмаїл Срезневський (1834): «В настоящее время нечего доказывать, что язык украинский (или, как угодно называть другим, малороссийский) есть язык, а не наречие русского или польского, как указывали некоторые, и многие уверены, что этот язык есть один из богатейших языков славянских, что он едва ли уступает богемскому в обилии слов и выражений, польскому в живописности, сербскому в приятности, что этот язык, который, будучи ещё не обработан, может уже сравниться с языками образованными по гибкости и богатству синтаксическому — язык поэтический, музыкальный, живописный.»

Італійська мова як зразок краси серед освічених мовCollapse )

Але простого порівняння явно було не досить. І тому на початку 1990-х виникла дуже забавна легенда про всесвітній конкурс мов у ПарижіCollapse )

А все почалося з досить невинних порівнянь на самому світанку нової української літературної мови.
 

Tags:

(21 відповідь | Відповісти)

[<< Previous 30 entries]

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.      Розроблено LiveJournal.com