Максим (maksymus) wrote in ua_etymology,
Максим
maksymus
ua_etymology

Categories:

Зараз — тепер

 
Проблема відтінків значень прислівників зараз і тепер відома будь-кому, хто цікавиться культурою української мови. Та вживати ці синоніми правильно не проста нині задача. Як часто буває, коли ідеально сфантазована в літературних кабінетах семантика чомусь не хоче підтримуватися практикою, але при цьому порада якимось чином потрапила до навколомовної літератури, питання прислівників зі спільним значенням «в даний момент» перейшло до розряду шизофренічних. Навіть коли мовці вживають прислівники цілком коректно, у надійно підтверджених словниками значеннях, вони постійно ризикують одержати неждані поради щодо зараз і тепер. І в цій спільноті учасники не убезпечені від причепливої уваги недалеких співрозмовників, котрі наголошують на потребі чіткого розрізнення там, де його насправді не існує.

Біда, як завжди, в тому, що замість пошуку і розгляду значень зараз і тепер в історичних межах української мови, питання вибору прислівника політизується, співвідноситься з вибором між сейчас і теперь в мові російській. На цьому власне мовна дискусія завершується, і починаються звичні дикі танці очищування. І випадкові поради, і мовна практика вже сприймаються не самі по собі, а через чужу мову, цим самим руйнуючи будь-яку можливість адекватно оцінити українські значення синонімів, а надто їхні тонкощі. Найгірше те, що в тих історичних умовах, в яких усталювалися сучасні українські значення, справді неможливо відокремити накинуті явища від тих, що розвинулися були на власному ґрунті. Й уважно доводиться розбиратися з тим, чи розвиток значень був можливий без іншомовного впливу, чи цей вплив тільки прискорив (або затримав) власні зміни. Щоб виправити дискурс на нормальний, треба постулювати російський вплив як даність і, порівнюючи, розглядати мовні факти української і російської мов окремо, не вдаючись до політичних процедур.

Чи не першою на семантичну зміну вживання прислівника зараз звернула увагу Леся Українка в листі до М. Кривинюка із Сан-Ремо від 13 листопада 1902 р.: «Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить — хутко, незабаром, але не тепер, в даний момент. Зрештою, і по-рос[ійськи] вживати сейчас замість тепер не вважається літературним, по-укр[аїнськи] ж се зовсім неможливо, так ніхто не говорить».


Отже, вже перша літературна порада щодо значення зараз співвіднесла вживання з російською літературною мовою. Адже в листі йшлося про те, що рукопис (надісланий на вичитку «скрипт») грішить на росіянізми, «видно вплив російських брошурок сього напряму». (А ще Леся Українка звертала увагу на займенники котрий, який, що, а також не радила вживати «чисто галицьких» і незрозумілих «правобережних виразів», бо ніхто з українських селян не зрозуміє слів: також, лише, позаяк; тримати, лишитись.)

Зауваження про різні значення сейчас і теперь в російській мові цікаве. Попри те, що сейчас в останнє століття потіснило інші способи висловлення «в даний момент», в російській досі зберігається відчутне розрізнення. В класичній літературі XIX ст. рос. теперь вживали значно частіше, а прислівник сейчас стояв переважно у значеннях «тотчас, скоро, не мешкая, борзо, в скором времени». (Тобто так, як його описав Даль, додаючи примітку: «В Москве сейчас говорят вместо теперь, в настоящее время».)

Найдокладніший розбір різної семантики російських сейчас і теперь можна знайти в статті: Мельчук И. Семантические этюды: „сейчас“ и „теперь“ в русском языке // Russian Linguistics, Vol. 9, No. 2/3 (1985), pp. 257-279. Ігор Мельчук ретельно проаналізував відмінності загалом взаємозамінних сейчас і теперь, ті позиції, коли прислівники в реченні змінюють семантику, стилістику, узгодження з граматичним часом та співставлення з минулим. Для зручності він виділив такі значення вокабул:

Сейчас: 1) «в момент мовлення» (Он сейчас занят); 2) «в найближчий момент після моменту мовлення» (Сейчас приду); 3) «в найближче минуле перед моментом мовлення» (Он сейчас где-то тут был); 4) «в момент, що відбувся в минулому, але подається як момент мовлення» (Сейчас он внушал жалость).
Теперь: 1) «в даний період часу, що включає момент мовлення, або момент, що передує йому»; 2) «момент мовлення співставляється з тим, що було в минулому» (раніше — тепер).


За допомогою заміни часу Мельчук добре продемонстрував зміну семантики: Борис (сейчас/теперь) живёт у Маши (сейчас — в момент, коли промовляється фраза; теперь — в період, про який ідеться, у зв’язку з подіями в минулому). Варто поставити в минулий час, як нетотожність стає дуже помітною: Борис (сейчас/теперь) жил у Маши. «Сейчас жил» можливе тільки в 4-му значенні. Російський прислівник сейчас нейтральний по відношенню до минулого, натомість теперь, як і український, акцентує співставлення з минулим.

На жаль, в українській мові семантичні структури прислівників зараз і тепер, їхні часові й дейктичні функції, ніхто серйозно не розбирав. Коли на ці синоніми автори звертали увагу, то намагалися не відсторонено описати значення, а постулювати відмінності й покритикувати поточний «зіпсований» вжиток. Окрім Лесі Українки, згадаю Олену Курило, котра також співвіднесла вжиток з російською (1925): «У сучасній літературній мові прислівник зараз набрав під впливом російської мови всі значіння російського „сейчас“». Категорично не рекомендував вживати прислівник зараз у значенні «тепер» Володимир Гнатюк (1924). Іван Огієнко: «зараз — визначає моментальність дії [...] Одним з доказів того спотворення, якого зазнає українська мова серед нашої таки інтелігенції в Україні та державних межах СССР узагалі є факт такого поняття в неї, що слово зараз, мовляв, означає... тепер». Євгенія Чак (1969): «Поширена стилістична похибка полягає в тому, що деякі мовці вживають слово зараз не з властивим йому значенням „цієї миті“, „у момент розмови“, а з переносним значенням „нині“, „сьогодні“, тобто у тих контекстах, де має бути вжите слово тепер». Андрій Бурячок (1970) «Дивує те, що зі сторінок журналів зникло слово тепер. Замість нього зустрічаємо тільки зараз. Останнє має вужче часове значення і його доцільно вживати тоді, коли йдеться про дію чи стан, що має наступити, або наступає безпосередньо після моменту мовлення: ходім зараз до хати, зараз же збирайтесь. А коли йдеться про значний часовий відрізок, то ліпше вживати слово тепер, наприклад: Не той тепер Миргород (Тичина); Як живеться вам, що тепер поробляєте?». Роксолана Зорівчак (2005): «У побутовому мовленні — й навіть у літературному — слово „зараз“ часто вживаємо неправильно — замість прислівника „тепер“. Це наслідок інтерференції російської мови, в якій прислівник „сейчас“ стосується й теперішнього, й майбутнього часів». На сучасних пересічних мовців найбільший вплив має порадник Бориса Антоненка-Давидовича, виданий з початку 90-х масовими накладами: «Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині [...] краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова».

Як бачимо, всі до єдиного автори, дореволюційні, революційні, діаспорні, дисидентські та радянські, відмічають поширення прислівника зараз, ба навіть його домінуючу перевагу в сучасній українській мові, але без жодних вагань називають це російським впливом, від якого, як вони навно гадають, можна в цьому випадку «очистити» мову стилістичними порадами. Якщо на початку XX ст. ще можна було зауважувати семантичний неологізм, то на початку XXI-го такі спроби виглядають сумнівними. Я не стану повторювати схему дослідження Мельчука для українського вжитку, тільки спробую накреслити загальні значення і відмінності, як вони описуються в наших словниках.

Зараз: 1. «В той самий момент; негайно». (Зараз стрибнув) // «Найближчим часом, дуже скоро» (Зараз вернуся).
2. «У даний час, тепер» (Де гули набої, зараз сміх звучить) // «Тільки що (про подію, що відбулась недавно)» (Оце зараз віддав картину).
3. розм. «З першого погляду, моментально, відразу» (Він зараз упізнав). // Не гаючи часу, зразу ж» (Зараз заходилась подавати).
4. розм. «Зразу після чого-небудь» (Зараз по приїзді).
5. розм. «Близько біля чого-небудь, поряд із чимось» (Зараз за будинком).

Тепер: 1. «У даний час, у момент висловлювання; зараз. // З моменту, коли відбулась якась дія, подія тощо; з цього часу, з цієї пори. // Поки що. // Уживається при зіставленні з тим, що минуло, що було раніше».
2. «У сучасний мовцеві період; у наш час».
3. «Уживається в значенні сполучного слова при переході до дальшого викладу, опису подій, до нової теми в розмові тощо; після цього, далі. // На цей раз.»


Усі ці значення обігруються зі староукраїнських часів (Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.). Заразъ: 1) «дуже скоро; у ту ж хвилину, негайно»; 2) «зразу після чого-небудь»; 3) «швидко, раптом»; 4) «у даний час, тепер». У сучасній мові значення «одразу; зразу після чого-небудь» перейшли до розмовних і вже майже не трапляються, за винятком виразів зараз же. А значення «в даний час», що нині стало чи не основним, просто не могло не з’явитися у прислівника, що описує поточний момент часу. Тобто говорити про визначальний вплив російської немає підстав. Фактично, цей вплив міг тільки потужно підтримати одне з давніх українських значень на шкоду іншим. Як добре видно з попередніх цитат, прислівник тепер так само легко відступає в українській перед зараз, як в російській мові споріднений з нашим прислівник теперь відступає перед сейчас. Напевно, це стається з однакової причини відчутного зв’язку тепер з якоюсь дією в минулому, він навантажений інколи зайвим для передачі сучасного моменту співставленням (раніше-тепер). Мабуть, схожа потреба змушує оживляти діалектний прислівник наразі «поки що, зараз». І так само, як і в російській, наші прислівники досі мають свої особливості вживання. (На відміну від російської, наші ще додатково підкріплені прислівниками нині, сьогодні, які в переносному значенні не мають таких однозначно урочистих відтінків.)

Було б цікаво розібрати місце прислівників на схемах: сьогодні-зараз-тепер-нині; тоді-тепер-нині-потім. Або на парах антонімів сьогодні-завтра, минулий-теперішній, теперішній-майбутній: раніше-тепер, тоді-тепер, тоді-нині, тоді-зараз, колись-нині; тепер-потім, нині-потім, зараз-потім.


* * *

Сучасні прислівники зараз і тепер часто взаємозамінні у значенні «в даний час»: зараз/тепер тепло; зараз/тепер побачив; зараз/тепер бачу; зараз/тепер побачу; зараз/тепер зайнятий; зараз/тепер четверта година; зараз/тепер день; зараз/тепер нагулюємо жир; зараз/тепер є така можливість; зараз/тепер ще не сформувався. Але перший зберігає додатковий відтінок негайності, фактично означає миттєвість мовлення, а другий підкреслює період часу, а також вказує на те, що було раніше: зараз же прийду; раніше було погано, а тепер добре. Як і в російській, тонкі семантичні й стилістичні відмінності проявляються при дієсловах минулого часу (зараз/тепер ходив; зараз/тепер пішов), або на прикладах: Де ти є зараз? — Де ти є тепер? Перше запитання означає скоріше «де перебуває» фізично в цей момент, а в другому можна бачити натяк на триваліший період, «де живе, де працює». Хоча ця незначна різниця нині майже не помічається мовцями і не сприймається як перешкода взаємозамінності: «Де зараз я, чи на чужині, Чи там, ах, там, в краю коханім» (О. Олесь).
 
Tags: Значення, Культура мови
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 275 comments